Агент 00 два нулi

1.

Жив, топтав сей континент,
Зовні не дикун.
Найрозумніший студент,
А тепер – шпигун.

Не служака і не мент.
Не значний спортсмен.
І не віце-президент.
І не спайдер-мен.

Із малого передмістя,
Що посеред гір.
Добре, затишне обістя.
На вулиці сортир.

Тато з мамой на роботі,
А малий агент,
Щоби підглядати потім,
Колупа цемент.

Вже підготував гранати –
Вирив весь буряк.
Лячно ворогу ступати –
Скрізь кинув коров’як.

Вже батькам потрібна поміч.
До хати дійти
Не дає Агент Петрович –
Перегородив

Барикадами у дворі –
Палить покришки,
Витяг жито із комори,
Розкидав мішки…

Розійшовсь малий бешкетник
Дістав батька вщерть.
Агітує заколотник.
Гука: Банду геть!

Оточили батько з кумом.
Зняли ременяки.
Та з легким народним глумом,
Дісталися сраки.

І пройшлися по тій сраці
Трохи поясами.
Потім – в полі плідна праця.
Роз’яснення словами.

А якщо не дійшло слово
РЕВОЛЮЦІНЕРУ,
Застрахали додатково
Міліціонером.

Хай рясніє кропива
На моїй землі,
Що дурило відбива
В агента  «два нулі».

2.

Зараз, так як і колись,
Пече кропива,
Та у світі почались
Дивнії діла.

Розгулялася холера
І усяка пошесть.
З Марсом злигалась Венера
Не на нашу користь.

З Ужгорода і до Керчі
Межигір та межирічч
Полетіли дикі смерчі,
А на них Петрович – сич.

Малуватий, аж мізерний,
Хижий, як лихий шакал.
Падкий на усяку скверну.
Лиходій-універсал.

Вигнали агента з пекла
Й не пускають вже назад.
Доки людство тут не смеркло,
Він пирує смертю, гад.

Щоб його в той смерч продуло!
Щоб чортякою взяло!
Щоб йому заткнуло дуло
І за море віднесло.

Так просили добрі люди,
Що в полях збирають хліб,
Що не швендяють нікуди.
Дай їм Боже довгих літ.

Ті, що хату з краю мають.
Ті, що бережуть дітей.
Ті, що миром уникають
Від війни лихих вістей.

Не хотів нарід сумирний,
Тихий і не суєтний
Те, що хоче біс настирний:
Поміж плем’ями війни.

Закурило-кушпилило.
Наче ж досі не було.
Різало, пекло, палило.
Найстрашніше в світі зло.

Люта битва за ідею.
Воєвода - сатана
Між розділених межею
Розгорілася війна

Ю.П.2020

https://youtu.be/io1f0KYmWfA