Ти зі снігів прийшла до мене, сестро,
Щоб звоювати душу із калини.
Я мури вчасно не зуміла звести,
Бо вірила, що корені – єдині.
В мою весну вписала ріки крові,
Вінками заквітчала свій літопис.
Хотіла нагло відібрати мову,
Вважаючи, що я – одна з холопів.
Не опускаєш очі мигдалеві.
Життя дітей зовсім тобі не шкода,
Щоб власний борг віддати лихвареві
За надприродний до чужого потяг.
Ти зi снiгiв прийшла до мене, сестро
© Copyright: Оксана Днистран, 2022
Свидетельство о публикации №122022802012
Свидетельство о публикации №122022802012
Рецензии