Минають дни...

Минають дні, біжать літа, коли була я молода,
То дуже мріяла собі, щоб діточок Бог дав мені.
І він почув моє прохання,дав мені діток і кохання,
Подарував доньку й синочка,була я мама-одиночка.

Це на дітей не мало впливу,зі мной вони були щасливі.
Я так своїх дітей любила, всім серцем їх боготворила.
Дочка розумна і красива, росла собі усім на диво.
З садочка в школу перейшла, а потім парубка знайшла,

Коли навчалась в Ленінграді, привезла мамі для поради.
Зіграла молодим весілля, їх зустрічала з хлібом, з сіллю.
З дочкою зять став в мене жити, прийшла пора дітей родити.
І народилась донька Юля, така гарненька красотуля.

Дочка так Юлечку любила, завжди її з собой возила,
Усю себе їй віддавала, а я їй в тім допомогала.
Роки минають, льється час, уже і правнуки є в нас:
Двійняток Юля народила, такий дарунок подарила!

Спасибі Богу за цей дар, нехай вони ростуть без хмар.
Красуні- правнучки мої, онучки, донечка, твої.
Ти ж, доня, будь завжди красива, бо в тому є жіноча сила.
Тобі було вже 45, а ти така, як в 35.