Леся Украинка - В цветочном магазине

В ЦВЕТОЧНОМ МАГАЗИНЕ

В большом городе в роскошную теплицу
Девушка пришла - красива, молода -
Почуяла сердцем весну-чаровницу,
Лишь талая зашумела вода.

И едва прозвенели трели птичьи,
Ручьи побежали лесные, -
Уж виделись ей веснушки девичьи,
Мерещились дубравы родные.

И едва природу от сна холодного
Пробудил поцелуй весны, -
Цветочка ей захотелось подлёдного -
Подснежника, что так ясны.

И вот она здесь, в роскошной светлице…
Но хочется ей назад.
Как душно, как тесно здесь, словно в темнице!
А запах, как-будто яд!

В теплице той между цветами гуляет
Группа панночек и панов.
ДЕвица всех примечает, считает,
Взгляд мутнеет от их паров.

Цветы так роскошны… Девица вздохнула
«Чем Вам я могу услужить?..» -
От голоса этого аж встрепенулась,
То лавочник-панчик бежит.

«Есть в этой теплице цветы молодые?»
Спросила девица его.
«Конечно! есть всякие - такие, сякие,
Смотрите, здесь столько всего:

Вот есть гиацинты, нарциссы и розы,
Азалии нынче в цене,
Есть ландыши свежие, фиалки пригожие...» –
«Подснежников надобно мне!..»

Взглянул продавец удивлённо, зарделось
Лицо у девицы везде.
«Подснежников панне простых захотелось?
их в городе нету нигде!

Садовые только цветы тут». «Как жалко».
И вышла девица грустна.
«Здесь город, торговая правит смекалка!»
И к дому пошла. Дум полна.

На встречу старуха, в руках огрубелых
Несёт два огромных кулька.
«Купить не хотите подснежников белых?» -
С цветами трясётся рука.

«Конечно! Откуда, прошу Вас, скажите
Такая у Вас красота?»
«Повсюду цветы эти в роще! Смотрите,
Я Вам покажу…» ну а та

Уж не слышит, а видит родные,
Знакомые с детства места: роса
И повсюду цветы полевые…
И катится тихо слеза…

ЛЕСЯ УКРАИНКА
Перевод Дениса Говзича

ПРИМЕЧАНИЕ

Светлица (помещение) — у восточных славян светлая парадная комната.

И ОРИГИНАЛ

В магазині квіток

В великому місті в розкішну теплицю
Дівчина прийшла молода,
Бо серцем почула весну-чарівницю,
Шуміла весняна вода.

І ледве струмки задзвеніли співочі,
Пташки заспівали дрібні, –
Вчувались дівчині веснянки дівочі,
Ввижались діброви рідні.

І ледве натуру зо сну зимового
Збудив поцілунок весни, –
Дівчина запрагнула рясту дрібного,
Їй проліски снились ясні.

Тепер вона тут, в сій розкішній світлиці…
Ох, що се так серце стиска?
Як душно, як тісно, немов у темниці!
Сей пах, мов отрута яка!

В теплиці між квітами скрізь походжає
Гурток панночок і панів.
Дівчина кругом погляда, уважає,
І погляд її посмутнів.

Всі квіти розкішні… Дівчина зітхнула.
«Чим можу панянці служить?..» –
Зненацька чийсь голос дівчина почула, –
То крамар паничик біжить.

«Чи є в сій теплиці веснянії квіти?» –
Питає дівчина його.
«Аякже! є різні, – чим маю служити?
Тут можна набути всього:

Ось є гіацинти, нарциси і рожі,
Азалії є запашні,
Конвалії свіжі, фіалочки гожі…» –
«Ні, пролісків треба мені!..»

Здивовано глянув панич; зашарілось
Дівчини обличчя бліде.
«То панночці пролісків простих схотілось?
їх в місті немає ніде!

Тут тільки садові квітки». – «Дуже шкода».
І вийшла дівчина смутна.
«Тут міські розкоші! Тут міська вигода!»
Вертає додому сумна.

Зустрілась їй жінка, на плечах похилих
Несе щось, убога така.
«Чи купите, панночко, пролісків білих?» –
Тремтить із квітками рука.

«Звичайно! А звідки, я вас попитаю,
Взяли ви сі квіти свої?» –
«Та сила ж квіток тепер всюди по гаю!
Се тут…» Та не чула її

Дівчина. Згадала околиці рідні:
Скрізь квіти, ряст, ясна роса…
На проліски білі, на квіти лагідні
Скотилася тихо сльоза…

Леся Українка
1890

Художник Валентина Цветкова «Подснежники»

Далее

Леся Украинка - Contra spem spero!
http://stihi.ru/2020/04/03/7115