Атаман! А ну воружайсь!

А то, подывы, він схававсь!

І вот мы в поход гонды во!
Ібо хулі ждаты кого.
І ныма орлов, большых, чым а во,
Шо дадуть у7 пыньків прам пуд бік.

Вот воно і выйшло цудовн:
Войско грае марша ж ужо.
І быжеть хохлы прамо жэ в корчі.
А ны вріжуть шэ комуся с пар шылк.

Ныц ны будым мы мішкам шыть!
Ілі поздоровыця в7?
І Европа все взвые й дасць ва в шлем:
Ну-ка-ну-ка йды сюды, гаспадін!

В Мінску жа була шча в нас справ:
Хоть бы пудрыв мозгы жопан.
Но пройшло стік рік, да ны в3 гочкы,
Шо хоть шося дэсь пудыймыця знызь.

Вот і йдэ война прамо счас:
Ой, дывы но, войско в жытах!
І лунае сцяг сіне-бело-красн,
Шо  завсёды чы прам пырымогав.


Рецензии