Моя рідна, країнушка мила,
Не схиляйся вербою до ніг!
В тобі міць, в тобі віра і сила,
Тебе кривдити — то смертний гріх!
Синьоока моя ти лебідка,
Білолиця весна на ланах,
Дивовижна перлина та квітка,
Матіола в дівочих серцях!
Не схиляйся вербою у полі,
Українушка мила моя!
Я віршами тебе заспокою,
Аби дихала легше земля.
Аби ти, моя рідна, ніколи
Не втирала пекучу сльозу,
Щоб жили твої села та школи,
А сини не лягали в росу,
Не ридали від горя дружини,
Не чорніли від втрат матері,
Щоб у мирі жили всі родини
Та сміялись малі і старі!
Твої крила розправлю під небом,
Розцілую солодкі вуста,
Не схиляйся вербою, не треба,
Будь незламной заради Христа!
ТЕТЯНА МІШИНА
Не схиляйся вербою
© Copyright: Танюша Мишина, 2022
Свидетельство о публикации №122022304356
Свидетельство о публикации №122022304356
Рецензии