Жили ми з ним у різних просторах
Хоч існували в тому ж часі.
Такі як він – завжди Апостоли –
Не для епохі передчасні.
Йому казали рідні люди –
Мовчи, навіщо наражатись! –
Так, вже таких, як він, не буде…
Втомився він за всіх боятись.
Ми ще живі й кати жирують.
Хотіли рот закрити Стусу?
І досі ті кати міркують –
Якого б ще усім нам струсу?!
Не ми налякані , бо ж – вільні!
А ті, хто «там», з тавром рабів.
То ж то й воно – кордони спільні…
«Там» інший світ – із ворогів.
На згадку про Стуса
© Copyright: Еременко Губарева Ирина, 2022
Свидетельство о публикации №122022207827
Свидетельство о публикации №122022207827
Рецензии
