(з вершаў Т.Даніленка)
Ты не шукай ў маёй душы кахання -
Яно завяла той яшчэ вясной,
Як кветкі, дараваў што на спатканні,
Што не напоены былі вадой...
Любоў ня можа доўга быць ў самоце,
Тады яна адходзіць ў небыццё,
Знікае бы сівы туман ў чароце -
Кароткае зусім яе жыццё.
Ты паглядзі, як ружа памірае -
Дзён колькі і няма былой красы...
Дайсці да незваротнага, да краю...
Ўсё задарма - ні кайся, ні прасі.
*. *. *. 21.02.2022г.
Ти не шукай ...
Ти не шукай в моїй душі любові –
Вона зів’яла давньої весни,
Як квітка на твоєму підвіконні,
Якій не дав напитися води…
Любов не може тільки сумувати,
Така любов відходить в небуття
І вітром змін розвіється крилатим,
Не збережуть її ні жаль, ні каяття…
Поглянь на квітку, як вона вмирає –
Днів кілька жалюгідного життя
Дійти до самого кінцевого, до краю,
І звідки вже немає вороття…
Т.Даниленко
Ты не шукай...
© Copyright: Анатолий Уминский, 2022
Свидетельство о публикации №122022205932
Свидетельство о публикации №122022205932
Рецензии