Моб лка-3

Ти мені подзвонив, та чужим голосом
Мені кажеш - привіт, як твої справи.
Я не вірю в такі підтасовані випадковості,
В твої брехні - відверто наглі.

Ти подумав, що я не помічу підміни,
Твій дитинний фальцет забубнявів басом,
Тут не треба й десятивідсоткової вірогідності,
І на фоні - невимкненого галасу.

Я впізнала, тебе під чужим іменем,
За чужими манерами - чужими словами,
В тебе звичка завжди дратівливо-настійливо
Переконувати, що ти у всьому правий.

Знову дзвониш - тепер прикидаєшся жінкою,
Й теревениш, немов на базарі, про справи.
Ти насправді подумав, що я настільки наївна,
Що мене може збити - мецо-сопрано.

Кожен раз мені дзвониш - щоб набрехати,
Націдити крізь зуби - лапші із томатом,
До твоїх перевтілень мені не звикати -
Несподівано чути - відлуннями правду.

У брехні - ти по-справжньому креативний,
Не здивуюсь, коли ти вівцею заблееєш,
Чи почнеш, як корова - ревти із надривом,
Загубивши теля - на міських алеях.

А у правді - розстроєний - без камертону,
Ти збиваєшся і не потрапляєш в ноти.
Й не важливо - контральтом, чи баритоном,
Перехоплює твій спресований подих.

Знову дзвониш - як завжди - помилився у номері,
І чекаєш моїх знервованих криків.
Це ж прикольно, як жінка дитячим голосом -
Знов лякає тебе левиним риком.

Я наскрізь тебе вивчила - і твої продзвони,
Як шифровані знаки, що все гаразд,
Я кричу тобі вслід - зізнаючись в любові,
Й забуваю розмову без жодних образ.