На білих аркушах доріг
Зима писала післямову,
В рядки вплітала білий сніг,
Морози брала за основу.
У кожнім реченні - срібло,
Казкові мрії про завії,
Про вітру трепітне крило
І на відстрочення надії.
Та все ж бентежилась зима:
"Як важко впоратися з текстом!"
Ось знов вмішалася весна,
Прийшла з улюбленим мольбертом.
Зима всю ніч писала вірш,
Сріблясті сипала прикраси.
А вранці глянула на твір -
Кудись поділись всі запаси!
Не срібло, не кришталь - вода!
Зима побігла до віконця.
А там - щаслива й молода
Весна світилася від сонця.
Зима писала пiслямову
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122021803136
Свидетельство о публикации №122021803136
Рецензии