Було це, може, не зі мною
Не в цім краю і в інший час,
І не життям було, а грою
То, що оточувало нас…
Тонуло в мареві чарівнім
Котрий приховував, п*янив,
І був я ізо всіма рівний –
З деревами, травами нив,
І вітерець, козак моторний
Мені нашіптував вірша.
Я зовні був яскраво-чорний,
Та білою була душа.
Відкрита, щира та не сміла.
І навчена була любить.
Тому життя їй часто сіллю
Притрушувало кожну мить…
Так, прісним не було життя.
Чи буде в край той вороття?
Було це...
© Copyright: Николай Супличенко, 2022
Свидетельство о публикации №122021801168
Свидетельство о публикации №122021801168
Рецензии