Очі сяють, як намисто.
Плачуть тільки у ночі.
Щоб ніхто не зрозумів,
і не побачив,
як нестерпно тяжко тій душі.
Ой, ви сумовиті карі очі.
Чому ви плачете вночі?
Чому душу сум здіймає?
Мабуть тягар на серці лежить.
Господь, тебе благаю.
Скорботу, муку ти зніми.
Може серце відпочине.
Скаже, кохання дай мені.
Зглянься, Боже милий.
Лаской, сонячним промінням
зачерствілу душу відігрій.
Серце, серце, де твій спокій.
Де доля твоя.
Як зажмурю очі,
Переді мною все промине життя.
І в мольбі тяжкої долі
Щастя заспіває як буття.
То незламна божья віра
Повертає до життя.
Ой, ви очі карі.
Чому стогнете вночі.
Бо не знає щастя доля.
Співає нудно всі пісні.
Та розправе Господь крила.
Та злетиш до ясного життя.
Пісня щира, яснокрила.
Прозріння сердцу заверта.
СЯЮЧ ОЧ
© Copyright: Александра Мошкович, 2022
Свидетельство о публикации №122021705329
Свидетельство о публикации №122021705329
Рецензии