Ще всюди снігу по коліна,
А вчора знову намело:
Чи то є боже повеління,
Чи нудно лютому було?
Сьогодні ледве-ледве чути,
Як краплі падають з дахів.
А лютий, сонечком забутий, -
В полоні невиразних снів.
Дрімає річка у ваганні,
Скриплять від вітру ясени…
І ліс сумує у чеканні
Казкових променів весни.
Невже весна десь заблукала
Чи десь застряла у снігах?
Якби ж я безсумнівно знала,
Пішла б назустріч по шляхах...
В полонi снiв
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122021703198
Свидетельство о публикации №122021703198
Рецензии