Розгублена, спустошена і хвора
Холодна та байдужа до життя
У віддзеркалення дивилася потвора
Готова відійти у небуття
Без почуттів, без пристрастей, без віри
Ущент розтрощена, серед уламків мрій
З розчарувань зіткалася зневіра
Знецінивши істотність всіх подій
Блукаючи в пітьмі шукала прірву
На мить спинилася за крок до забуття
Відчувши погляд, що збудив довіру
Й збентежившись від того почуття
Неначе блискавкою вражена зомліла
Нестримним струменем емоцій збита з ніг
Отямившись свої впізнала крила
Які гадала втратила на вік
Все, що здавалось розгубила, віднайшлося
І хвилювання радість і печаль
Не зрозуміла лиш одне, що відбулося?
Хто ти такий? Як скинув ту вуаль?
Закарбувались в підсвідомість карі очі
Коханням душу пробудив і врятував
Відтоді сон пильнуєш мій щоночі
Мій чоловік, мене ти відшував
Зустр ч
© Copyright: Елена Затирка, 2022
Свидетельство о публикации №122021503278
Свидетельство о публикации №122021503278
Рецензии