Коли уже ніч непроглядна лягла,
Непрохана гостя явилась:
Нестерпна Печаль у кімнату зайшла,
Сказала, що дуже втомилась.
Сиділа, дивилась уважно навкруг,
Сльозу без кінця витирала,
Немов відчувала душевний недуг,
І в очі мої зазирала…
Та й ніч сумувала весь час від нудьги,
Велась на зимові інтриги:
Щоночі шляхи замітали сніги,
Ховали відбитки відлиги.
А ми із Печаллю сиділи удвох
І довго дивились у вікна,
Де білий лежав надокучливий мох,
Блукала імла безпросвітна…
І лиш на світанку, коли вже зоря
Пробилась сміливо крізь штори,
Печаль розчинилась, немовби мара,
В зимових проміннях аврори…
А я задрімала, і снились мені
Веселі пташині мотиви,
По річці пливла у казковім човні,
Ловила весни переливи...
Непрохана гостя
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122021405134
Свидетельство о публикации №122021405134
Рецензии