Я хочеться вслухАтися у тишу,
Але не в ту дзвінку, що за вікном,
Почути б ту, що в грудях, найніжнішу,
Що гріла душу лагідним теплом.
Так хочеться почути, що хвилює,
Що іноді так боляче щемить,
Чому колишні рани не рубцює,
Сльозою безпричинною бринить?..
Дізнатись б, чому замовкли струни:
Натягнуті украй, та не дзвенять.
Невже їх гірко вразили перуни,
Залишивши тяжких утрат печать?
Як хочеться, дізнатися причину
Нестерпного мовчання у душі,
Як розтопити цю німу крижину,
Що холодом сочиться звідусіль?..
Почути тишу
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122021303098
Свидетельство о публикации №122021303098
Рецензии