Люблю. Кохаю

Глаза твои любила очень-очень...
Слезами умывалась, ты прости.
А ты мне повторял и днём и ночью:
Не плачь, не надо. Слышишь?! Отпусти.
Ну как же мне не плакать мой любимый,
Когда ты в моей памяти живёшь?!
Наш разговор последний, очень длинный,
Безмолвие.... Да разве ты поймёшь?!
Неужто безысходность понимаешь?!
Судьбе своей любила вопреки...
Меня ни в чём уже не упрекаешь,
А в памяти - касание руки...
Мне имя твое нежно шепчут травы,
Осталась у меня твоя душа.
Из губ твоих я напилась отравы,
И в небо улетела... чуть дыша.
Люблю и ненавижу! Вновь страдаю...
Прошу тебя: меня не забывай.
Я каждый раз с тобою умираю
Когда я говорю тебе «Прощай».

Люблю безумно...

..........

Кохала до безтями твої очі,
І слізьми умивалася, пробач.
А ти мені казав посеред ночі:
Ну, що ти моя дівчинко... не плач.
Та як мені не плакати, коханий,
Коли ти в моїй пам'яті живеш?!
Коли, понад усе, такий бажаний,
Коли моя любов немає меж.
Невже ти смуток мій не розумієш?
Ніколи долі не давала звіт.
Ти, дорікати, знаю, не посмієш,
Бо ти для мене наче цілий світ!
Ім'я твоє не зможу я забути,
Зосталася в душі твоя душа.
Із уст твоїх напилася отрути,
І в небо полетіла - як пташа.
Ненавиджу тебе я... і кохаю!
Прошу тебе: мене не забувай.
Я кожен раз з тобою помираю,
Коли тобі кидаю «Прощавай».

Кохаю до безтями...

( Переклад з російської мови)