Ніяк тебе я не торкнуся безборонно, -
будь, Вінниця, прошу, на відстані руки!
Бува, там тануть мої сни, - облизує їх Кронос,
бо сліпну, - прокидаюсь від туги.
У вінницьких магнітних тануть строчки,
там де магічний електричний вештає заряд,
і де життя моє по ниточці до строку
все ковзає і ковзає й вертається назад.
І де в крихкому світі жалю, сміху й страху
ти причаїлась гордо Вінниця, бо так дано, -
влетівши у свідомість мою, Вінниця з розмаху,
ти сіла, ніби птаха у забуте, незачинене вікно.
- з книги «ВІННИЦЯ: спомини і вірші», том 2
Вiнниця
© Copyright: Петр Скорук, 2022
Свидетельство о публикации №122020507671
Свидетельство о публикации №122020507671
Рецензии