Які ж були ми молоді,
Сміялись весело, щасливо
І щиро вірили у диво,
Не знали втоми у ході.
Не знали горя і біди,
У серці радість мерехтіла,
Душа, немовби птах, летіла,
В далекі зоряні світи.
Які ж були ми молоді!
Ні злив, ні гроз не помічали,
У долю пристрасті вплітали,
Нас вабив вир земних подій.
Куди все зникло і коли?
З'явились смуток та печалі...
Зростає біль в душі чимдалі
В густому мареві імли…
Частіше в серці ллють дощі,
Та мрія знову лине в гори,
Літає чайкою над морем,
У юність кличе уночі...
Якi ж були ми молодi
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122020504213
Свидетельство о публикации №122020504213
Рецензии