І, знову мандри, ніч, і сиві сни...
І, знову я крокую краєм неба.
Лунає постріл , падає зоря...
Яка ж сволота цілить в небо?
Так боляче за свій народ,
Який не цінить Україну,
Який спустошує любов,
За пай землі, за деревину...
І знову мандри, тільки вдень,
І, знову постріл, тільки в людські душі...
За слово - слово, не політикани брешуть, брень...
Людські життя вже на вагах - ми мертві душі.
Про що, я вам хотів сказати,
Що, вже пусті ліси, Карпати...
І, Чорний ліс уже як поле.
А, землі де? Чиї? Що? Горе?
Тож схаменіться, українці!
Бо, будете в ярмі не в німців...
І буде лиш один закон -
Усі раби, і, президент - як фараон...
09.10.2021
постр л
© Copyright: Аркадиевич Алексей, 2022
Свидетельство о публикации №122020208450
Свидетельство о публикации №122020208450
Рецензии