Журба, кохання, бідне серце.
Невтомна снага, біль душі.
Небесна синь, наснага.
Немовби тьма дзюрчить.
Ясне прохання Богу сповістить.
Ти відійди, бо бідне серце
втома з’їсть.
Голубизна простору неба,
Та крихітна блакить.
Тоскою жалібно закриє серце.
Бо полум’я в душі згорить.
Немає дзвону, тихій шепіт.
Не втіха брязкає , як тінь людська.
Та впнеться в призначую прірву.
Невдаха темінь, слів нема.
А серце жалібно шкварчить, гуде.
Жалоба заспіває звуком,
Неначе марево пітьми.
Та ненавистник спокій просить:
Боже, горючу біль ти відпусти.
Невільник зброї туги, схованка душі.
Та сльози капають на землю.
Не паростки сердечної краси.
То тільки гіркота біжить.
Та все ж любовний простір
в серці не спинить.
Невтомна снага
© Copyright: Александра Мошкович, 2022
Свидетельство о публикации №122020205378
Свидетельство о публикации №122020205378
Рецензии