В нічному небі, мов зерно,
Розсипані зірки,
А місяць світить у вікно
Й нашіптує казки…
В космічну дивну далечінь
Веде Чумацький шлях,
Чарує спалахом мигтінь
Що плескотить здаля.
Можливо, добре знає він
Зірок таємний світ,
Чом їхній блиск не рушить тлін
Давноминулих літ.
А може, десь на небесах
Є дивовижний сад,
Там душі забувають страх
Під розсипом свічад.
Можливо, знатиме колись
Всяк сущий на землі,
Що неба чарівливий блиск -
Це сяйво душ в імлі...
Сяйво душ
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122012908587
Свидетельство о публикации №122012908587
Рецензии