Не хочется старіти і не буду,
Хоча мені уже немало літ,
Та я про це і думати забуду,
Поки навколо бачу білий світ.
Не хочу у дворі щодня на лаві
Вслухатися у вигадки й плітки,
Мені ці небилиці нецікаві,
Всілякі мудрування і чутки…
Не буду я, немов стара бабуся,
Зітхати й нарікати на життя,
Я краще навкруг себе озирнуся
І сонцю усміхнуся, як дитя.
Хоча вже голова покрилась сріблом,
І на обличчі - зморщок промінці,
Душа моя летить у вись вітрилом,
А в серці, наче айстри, - пломінці…
*Вітрило - народно-поетична форма звертання до вітру.
Душа летить вiтрилом
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122012708638
Свидетельство о публикации №122012708638
Рецензии