Щоб за Франком... - на укр. м
Як хліб і кусень сала,
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала./.../
Ти, брате, любиш Русь
За те, що гарно вбрана, -
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.
ІВАН ФРАНКО.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди./.../
Між братніх народів мов садом рясним
сіяє вона над віками.
Любіть Україну всім сецем своїм
і всіми своїми ділами.
ВОЛОДИМИР СОСЮРА*.
Франко (не петлюрівець)
Революціонер
Навчав - Україну-Русь
"Не любити".
Сосюра (петлюрівець) -
Вже в СРСР -
Учив навпаки робити.
І мислячим людям
(Ба й дітям таким)
Незгодженість
Як розуміти?
Аби - не всліпую,
Немов дундуки
Чи як
Тупі-хуліганисті діти.
(З ким б'ються,
Мов риба об лід, Вчителі -
Освоїть
Предметів програму...
А чада в "розвагах"
Купаються, в злі
З подач-потурань
Батька, мами...
Та нині іще
Дурман-зілля бува
Нейрони
П'янить-убиває,
І в тому "вчитті"
Аж тріщить голова,
Як "дози"
Для "кайфу" немає).
Кохайте же вірно,
Любов щоб велА!
(Надмірна - Франка,
А не менша - Сосюри).
Без вступу за межі,
Масковані!, зла
З гультяйства,
Із підлості, здуру.
Працюй, аби Діло
Гарнесенько йшло
(Без хиб,
Як у того Петлюри),
Життя щоб народнеє
В щастя росло,
Не лиш у Заможність -
В Культуру.
ПРИМІТКА: *Кажуть, що Сосюру критикували керівники, поети,
письменники, та захистив його Сталін... Вірш "Любіть Украіну",
з якого ми взяли дві строфи в епіграф, - це набір загальних фраз,
"красивостей"-"поетичностей" доволі настирливих, хоч навіть і
не видко нічого якраз українського, ніби писав якийсь чужинець.
Є слово "Дніпро", але ж ріка - і в інших республіках. Замінити
назву - на Білорусія, Росія, Казахстан і т. д... - шаблон.
Особливо "дивує" 9-та строфа, в котрій слова "Коханий любить
не захоче тебе, якщо ти не любиш Вкраїну" свідчать: автор такої
думки, що не всі українці Україну люблять. І це - у вірш,
неправду! (а народна мудрість говорить навіть про "болото":
"Усяк кулик..."). Фраза ця, на адресу дівчини, якась ніби
хамувата і погрозлива... На нашу думку, якщо низька ідейність,
або її нема, то й така - "художність". Бо головним критерієм
художності є ідейна значимість твору. (Якщо Сосюру від критики
колег "захистив" Сталін (напевно присік ПОЕТИЧНІ повчання), то
виходить: того, хто помилявся, захищав такий же (з одного лише
"культу особи", тільки як від звеличеного невеликого - скільки
бід, а масові репресії невинних людей, величезні утрати на
початку війни, а побільшення нещасть ленінградської блокади,
а "керування" після війни, а Валаам...).
Свидетельство о публикации №122012504720