Світ за вікном: об’їзна і сніги,
Що засипають її безголово.
Вітер, заправка, ніщо навкруги,
Хлопець на ровері з ранцем від Glovo –
Наче один із царів – щось комусь
Через сніги – невідомо для кого.
Фури, загорнуті в хустки бабусь,
Мацають фарами довгу дорогу.
Жменя зірок – як насіяний мак,
Темних будинків холодні лещата.
Котре життя кожен вчиться отак –
Вдячно приймати, любити, прощати.
Білих банальностей білі слова,
Знаки, як сови, товчуть головою
В шибку: «Допоки ти будеш жива,
Та й і опісля – я буду з тобою».
***
© Copyright: Ганна Осадко, 2022
Свидетельство о публикации №122012107527
Свидетельство о публикации №122012107527
Рецензии
