Вкриває тиша білий світ,
Приносить вечір прохолоду,
Несе невтомний часоліт
І втіху, і мою незгоду…
А річка часу мчить і мчить,
Несе на хвилях дні і роки,
Колише затишно блакить,
Немов дитятко світлооке.
І знов лягають у рядки,
Немов веселкові коралі,
Мої нав'язливі думки,
Мої надії і печалі…
Зітхає назирцем душа,
Старі пригадуючи рани,
Шукає спокій у віршах,
Немов у мудрості нірвани...
Рiчка часу
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122012005039
Свидетельство о публикации №122012005039
Рецензии