Ну от, перебула вже всі свята. Батьки би мною пишалися.
І той перший, і той другий – дяка гідозепаму, –
І пів третього навіть.
А як їхала ввечері у автобусі –
Геть порожньому, празниковому,
За три ряди переді мною жінка сиділа:
У маминому чорному капелюшку
(його так і не повернули з лікарні, як тіло віддали),
З її кучериками нечемними,
Що вічно тікали на волю,
В дублянці маминій,
Зі спиною мами –
І сльози гарячі бризнули,
Потекли водою Йорданською,
Як вийшла вона на зупинці маминій,
Так і не озирнувшись.
а той третiй празник...
© Copyright: Ганна Осадко, 2022
Свидетельство о публикации №122011909029
Свидетельство о публикации №122011909029
Рецензии
