Якби Христос ще раз народитися

Якби Христос ще раз народитися
вирішив жінкою (к чортам традиції)
і пережив 33-ій буремний рік –
Йому (чи Їй) було б смішно й боляче
вкотре вмирати таким безпомічним,
а може й пофіг, бо вже до дурного звик.

А може Їй би здавалось іншим все:
світло, темрява, віра, вірші і
учні і учениці, що головне.
Ті, хто клялися в любові, зрадили б першими,
ті, хто любили й мовчали, їх перевершили б,
потім потисли би руки й зняли пенсне.

А може Він би приходив ввечері,
зірваним голосом Їй суперечив би:
"Слухай, мала, розумієш, не ті часи.
Знаєш, цвяхи – це прекрасно, скуштуй полонію.
Господи, звідки у тебе ця безборонність, га?
Ні, не проси мене згадувать, не проси!"

Звісно, потім півночі б згадував,
як кожна зрада лягала на хрест за зрадою,
як кожен цвях був одним із таких, як він,
що розривали ще теплу породу дерева
і підлягали підкоренню й переведенню
в статус забитих на честь домовидла війн.

"Тож, дуже прошу, – казав би Він, зовсім змучений, –
маєш історію, маєш інакших учнів, ну,
перепиши якось так, щоб змінити все".
Ну а Вона би мовчала у сніг розстріляний:
падає кожна сніжинка, а їй у спину дме
чорна воронка, що порух життя несе.