Коли в пітьмі химерній і скорботній
Життя згубився раптом вірний шлях
Стою сама, збентежено самотня
Не маючи розради в відчуттях
Шукала стежку, плакала й молила
Про вкізівник, минали ночі й дні
У темряві похмурій лиш могили
Трарплялися мені серед стерні.
Я заблукала, не знайду дороги,
Аж раптом спалах й відступила ніч
І я пішла на світло із облоги
Пітьми минулого і протирічч
Без завершення
© Copyright: Елена Затирка, 2022
Свидетельство о публикации №122011809037
Свидетельство о публикации №122011809037
Рецензии