Напевно на мене розгнівались хмари
Я вище за них в своїх мріях злетів
Тепер з різнобіч я тримаю удари
Чи вирішив хтось так, чи сам так хотів
Я людям - ніхто, але кожен шось радить
Зриваючи голос, напружують вени
Та хто ви такі, щоб мене винуватить
Та чим же таким ви всі краще за мене?
І вранці покинув я людську пустелю
І вирушив в подорож за небокрай
Та човен штормами розбило об скелі
Сам вирішив так - то ж рятуйся, давай
Доплив. Що ж - Красунчик, тримай ще подачу
Такі у життя непривітні вимоги
Та ні - Я не скиглю, та ні - я не плачу
Шукаю я сили, шоб звестись на ноги
Поцілили влучно, напевне ще встану
Підвожусь і падаю, знову і знову
Чекайте ворони, злетілись зарано
Я ще не скінчив свою з Богом розмову
Можливо хвилина моя це остання
Та я докричусь і за хмари і вище
У мене до Нього одне запитання
Навіщо? Навіщо? Навіщо? Навіщо???
НАВ ЩО???
© Copyright: Сергей Иванов 74, 2022
Свидетельство о публикации №122011407883
Свидетельство о публикации №122011407883
Рецензии