Душа болить за Україну,
За працьовитий наш народ
Невже Господь її покинув,
Що нею править “скоморох”.
Ми живемо лиш раз на світі,
І діти наш продовжать рід.
За землю ми свою в отвіті,
За скоєні свої гріхи.
Нам треба щойно поновити
В Росію знищені мости,
І далі з нею в дружбі жити -
Інакше Бог нам не простить...
Але хвилини мчать невпинно,
Не упустити нам би шанс,
І справедливість неодмінно
В країні запаную враз!
Душа болить...
© Copyright: Вера Кириченко, 2022
Свидетельство о публикации №122011403643
Свидетельство о публикации №122011403643
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
