Любов, як коршун розідрала
Своїми кігтями її
Та залишився шмат кривавий
Від серця, тіла і душі
«Як вийдеш у зелене поле
До рани квіти приклади
Хто у житті не нюхав болю
Не знав і щастя взагалі»
Вона слова ці, наче мантру
І день і ніч шепоче знов.
«Настане час, та може завтра
Я знов знайду свою любов
А якщо ні - піду в болота
Там научають відьми жить
І стане не моя турбота
Когось плекати і любить
Струнка зроблюся, щебетлива
А очі стануть, як трава
Всі сльози виллються крізь зливи,
Закам’янію, як скала.
Навчуся я інакше жити.
Там научають відми всіх
Як то безболісно любити,
Забуть як мертвих і живих.»
І вийшла у зелене поле
І море квітів набрала
І не хотіла того болю,
Та з болем все ж таки жила.
украинский
© Copyright: Тася Май, 2022
Свидетельство о публикации №122010909015
Свидетельство о публикации №122010909015
Рецензии