І танув сніг.
Я пам'ятаю - танув.
Був вечір свят,
неторканим,
різдвяним.
Домашнім був.
Сидів на димарі.
А поруч, на горищі, я.
Духмяна
кутєю.
На порізаній зорі
стою і плачу, що Господь сирий.
Що січень, розливаючись під браму,
місцями проростає ліхтарями.
І кожен люмен стратиться в останнє
бажання.
В коротку зірку.
В те, що я була...
коли була зима.
І, з'ївши подарунки,
я дихала на дивні візерунки
скла...
***
© Copyright: Наталия Цыганова, 2022
Свидетельство о публикации №122010900872
Свидетельство о публикации №122010900872
Рецензии