Лише зорі заспівають, я до тебе прилечу
Біля білої тополі цілуватись досхочу.
Цвіт латаття пестить вітер, та ворожить поміж хмар.
Ми одні на цілім світі у полоні дивних чар.
Розплелися русі коси, буде матінка журить.
Відпусти мене додому, я прибігла лиш на мить.
До потічка завтра знову прилечу, козаче мій,
Будем ніжно обійматись, доки сон не зморить вій.
Я з тобою розквітаю, наче вишня навесні,
Та вже, мабуть, кличе мати, зашуміли ясени.
Пригорни мене до себе. Чуєш — серце: "Тьох, тьох, тьох?"
Я від тебе шаленію, буде мати бити, ох...
Сходить сонце, згасли зорі, в срібних блищиках вода.
— Не сваріться, мамо, прошу, я ще зовсім молода!
Лише зорі заспівають, я до нього полечу,
Біля білої тополі цілуватись досхочу.
Вийду, милий, до пот чка
© Copyright: Людмила Кучер, 2022
Свидетельство о публикации №122010708625
Свидетельство о публикации №122010708625
Рецензии