Зима дощить щодня,
Похмурість наростає навіть в серці,
Немовби пташеня,
Тремтить воно в погодній круговерті.
Від сірості небес
В душі вирують хвилі невдоволень.
Хотілося чудес,
Та увірвався сум без попереджень.
На вулиці дощить,
Мов шаленіє світ під хмурим небом.
Останній сніг крушить
Комизлива зима… Чи то так треба?
Дощить, весь день дощить...
Ламає дощ і помисли, і долю.
В руках, неначе щит,
Тримаю елегантну парасолю...
Зима дощить
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122010507376
Свидетельство о публикации №122010507376
Рецензии