Сон-379

Із раю вниз, на нашу грішну землю,
Спустився ангел в новорічне свято,
Щоб, злившись із юрбою простих смертних,
Новий рік і Різдво відствяткувати.

Попав пернатий - у північну пору,
Коли розверлось небо від салютів,
Він вражений був - щирістю прийому,
І радістю, з якою жили люди.

Тож залетівши в хату на застілля,
Залишив крила зразу ж біля входу.
Там частували, наче на весіллі -
Й не проштовхнутись було від народу.

Прийнявся ангел пити й заїдати,
З гостини йдучи знову на гостину,
Ковбаси, холодець, смачні салати -
Були свіженькі й надто апетитні.

Він наїдався в гостях до відрижки,
І, ухопивши в коридорі крила,
Знов йшов на свято - і без передишки,
Їв день при дні, розбухнувши від жиру.

Але як можна - в гостях відмовляти,
Тим більше в день пречистого Різдва,
Старався ангел, їв, як поросята,
Їдять, із криком-виском із хліва.

Нарешті закінчилась Одісея,
Два тижні безкінечно-довгих свят,
І ангел планував покинув землю,
Й піднятись до маленьких янголят.

Але як одягнув на плечі крила -
Забуксував у висхідному злеті -
Перегорів мотор - бо з зайвим жиром,
Піднятися над хмарами нелегко.

Потрібно скинуть - кілограмів сорок,
Щоб крила, як колись, запрацювали,
І повернули ангола додому,
Піднівши його тіло вертикально.

Ну, й хай із ним, махнув рукою ангел,
Ну, як тут похудієш, як за місяць -
День Валентина  і жіноче свято,
День Армії - живи, радій і смійся.