Сон-378

Жінка завжди турбувалась,
Звісно, з щирого кохання,
Щоб її судьба-обранець,
Гарно їв під час снідання.

Потім - їв у перекусі,
Тістечком й солодким чаєм,
Не лишивши навіть кусня, -
Доїдати мав звичаї.

І в обід - передзвонивши,
Жінка вміла серце втішить -
Знала, де в столовці знижки,
Й які страви брать побільше.

Два борщі, котлета й каша,
І налисники із сиром,
Заміть хліба - два лаваші,
Через силу - та вмістились.

Бо любов - вона в турботі,
І коли її багато,
То мужчина, як на дрожчах,
Стає котиком пузатим.

А коли любов бюджетна -
То мужчина-сухоребрик,
Усихає до скелета,
На недоїдках тюремних.

Тож дружина із любові -
Готувалась до вечері.
І завжди була готова,
Щоб побалувати чрево.

Плов, пельмені і котлети -
Приготовлені власноруч,
По чарівному рецепту -
Щоб мужик завжди був поруч.

Навіть коли дієтолог
Говорив про ожиріння -
Вона - слухала спроквола,
Як в каструлі булькотіння.

Бо хіба любов вагами
Міряється, як в аптеці -
Вона - ще з часів Адама -
Вміє балувать смачненьким.