Раз якось я до студії зайшла
Отримати зарплату і при касі
Побачила у черзі двох дівчат,
Моїх студенток. Нині вже магістри,
Тоді ж відмінниці мої. Питаю:
"Чому ви тут?" Вони ж: "А Ви - чому,
Наталю Марківно?" А я: "Дівчата,
Про мене щоб нікому ні мур-мур".
Вони сміються: "Ми дівчата чесні,
Не видамо нікому Ваш секрет".
Я рада, що прийшли часи такі,
Коли дівоча честь і їх невинність
Вже не одне й те саме, і змирились
З цим фактом деякі з чоловіків.
А інших ми примусимо змиритись.
Для них же краще. Тож нехай мовчать!
І я благословила цих дівчат
На те, що бл***ами раніш назвали б,
А нині - щеплення від шлюбних помилок.
Про дiвочу честь
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122010102783
Свидетельство о публикации №122010102783
Рецензии