Чого б мені, здавалося б, хотіти?
Дощ пахне снігом, ніч - блищить світанком.
Душа волає в небо полетіти,
Та очі спати хочуть сивим ранком.
Все добре так, вже тиша майже всюди.
Відгуркотіли збуджено салюти.
Лягають спати вранці тихо люди,
І обіцяють зорі довше бути.
Ми хочемо здаватися такими -
не як самі по собі, а інакше.
Хто добрий є - ті хочуть бути злими,
А той хто злий, буває добрим наче.
Все міниться і котиться по колу.
І важко вже й самому розібрати
Своїх частин, розкиданих по столу,
Неначе кат готує нас до страти.
І в ніч, коли бувають в зорях діри
І можна трішки щось таке підгледіть,
Душа впадає в небо - в море віри
І чути в небі лиш журливий клекіт.
На свiтанку
© Copyright: Лика Поо, 2022
Свидетельство о публикации №122010101025
Свидетельство о публикации №122010101025
Рецензии