Сон-364

Ах, молодості плетива стосунків,
Помішані на вальсі Мендельсона,
Обєднують людей, зєднавши руки,
Як ягоди у виноградних гронах.

Неначе пара - зовні ідеальна,
Він і вона - немов з обгортки глянцю,
Та почуття - виходять поза спальню -
Й серця кричать, як у полоні бранці.

В думках у нього інша - королева,
Він її серця - бувший володар -
Залишений рабом в пустім гаремі,
Серед коханців та тіней-примар.

Вона - також в стосунках із колишнім,
Що привязав її, як на цепа,
Як тільки з іншим сходиться поближче -
Він смикає - вертаючи назад.

І наче пара - лиш за крок до шлюбу,
Палахкотить в любовній лихоманці,
Та охолонуть - й шлюбу, як не було,
Кожен вернеться до своїх коханців.

В коханців також непрості стосунки -
В альбомі - нові і старі обличчя,
Спасіння від набридливої скуки -
Буденне хоббі чи шкідлива звичка.

Вони привязані до когось - що байдужий,
А хтось до них - без права на взаємність,
Сидять по барах й алкоголем глушать -
Біль і нудьгу, що зсередини пє їх.

Колишні і майбутні - поіменно,
Записані у доторках й цілунках,
У памяті, яка веде щоденник,
Записуючи почуття по буквах.

Збирається - важке солодке гроно,
Достиглого під сонцем винограду -
Наповнене коханням, та від нього -
І краплі не лишається в бокалі.

Вино смачне, і приторно-солодке,
І алкоголь пянить, попавши в кров.
Люди кохають - вчувши серця рокіт,
Але не знають, що таке любов.