Люба, доле моя і... нещастя моє,
нам рукою б махнути, лишити як є.
Та уперто удвох млості топимо лід –
певно знову обох манить булого слід.
Чи любов нетривка? Поодинці усе…
Нас кохання ріка в різні боки несе:
не заклали сім’ї, а позбулись тепла –
мабуть душі свої спопелили дотла.
Помарніли чуття, охололи серця,
у гонитві звитяг добрели до вінця.
Догорає зоря, нове сонце встає…
Доля ти – не моя, щастя я – не твоє.
26.12.2021
Безталання
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121122603495
Свидетельство о публикации №121122603495
Рецензии
