Світ похитнувся в ці Різдвяні дні,
ковтнув тебе. Тепер мені одній
блукати в хащах спогадів щодня,
в таких палючих - плавиться броня
надійної психічної системи -
палають гарантійні клеми.
Іду по лезу поміж двох світів,
не знаючи, котрий із них реальний:
твій янгольський, безмежно ідеальний
чи мій, де закінчИлися святі?..
Кровавлять серце і душа... і ноги,
а я скорилася всеціло Богу.
Різдвяні дні несуть печать Христа
і жертва буде вибрана незмінно.
Тепер - моя дитина золота,
прекрасна, наче немовля невинне.
Мене ж у хащі спогадів, допоки
по лезу не дійду останніх кроків.
По лезу...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121122508760
Свидетельство о публикации №121122508760
Рецензии