От такый вам Сатсангiнг
В железных цепях Кармы
Кормімся і оддыхаем.
Но думаім, несогласны
Учітеля с намі.
Вот Он, стоіт, Велікій!
І улыбается тіхо:
Да, человек грешен.
Ныц бо він ны умее шчэ.
Відно чы нас бо сверьху.
Небо ж это поверхность.
А шо уну3 – тэльбо
Прам-такы й відае в нэмочы.
В пана во у кішеньцы
Есця ж напалм екся?
Чы вжэ а ныц ныдэ твар
Нас і ны ушчымлее?
Да, дорогы, вечно
Мы дэсь быжым од нэчысці.
Да тількы – еслі плэчы
Шэ нывылыко цэлые.
Хочыця ж ласкы нейкай.
А дэ колы встрылев ты
Хоть бы-к яку овэчычку,
Шо тыбэ й зразумее?
Так шо нывэльмы нежно
Ты уж смо3 на дурнэнькэ.
А то вона, хі, ножкамы
Счас загрыбэ й Лобарка!
Свидетельство о публикации №121122507724