Сон-361

У звичайну сільську школу,
По закінченні кварталу -
Запросили для розмови
Із столиці генерала.

Аби провінційним хлопцям
Показать життя у місті,
Як можливо з охоронця
Дослужитись до міністра.

Думали, прийде красунчик -
Як із фільму Шварценеггер,
А зявивсь малий товстунчик   
З животом й без револьвера.

Думали, прийде хазяїн,
Крикне й грюкне кулаком -
А прийшов лякливий заєць,
З страху трусячи хвостом.

Думали, прийде розумник -
Й скаже слово пацанам,
Та його життєва мудрість -
Це читання по складам.

Що ж робить, як окуляри -
Пан міністр забувсь в дочки,
Тож прийшлось бубніть і мямлить
І читать, як першачки.

Пан міністр блукав і путав -
Й зачіплявся язиком,
Й зашпортнувшись у трьох пунктах,
Усміхався дурачком.

Запинася, бекав й мекав,
Як безпомічний баран.
Його слів не докумекав
Ні один сільський пацан.

А коли почав, як шизик -
Бризкати на всіх слюною.
Вчителі устигли визвать
Швидку поміч із району.

Та міністр відбув в столицю -
З охоронцями й кортежем.
Хлопці ж з сміху покотились -
Бо король був без одежі!