З веселковим

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ВЕСЕЛКОВЕ ЩАСТЯ»)

Те щастя з нетерпінням я чекаю,
І виглядаю із усіх боків,
Та й Господа за нього я благаю
Впродовж свідомих багатьох років.

Не втомлююсь ні миті я чекати,
Та хочеться, щоб чимскоріш прийшло,
Ніщо щоб не змогло його приспати,
Щоб в хату й душу тихо увійшо.

Для нього вже готовая світлиця,
Й коронне місце вже його чека,
Із ним я хочу радістю світиться…
Чи доля мені суджена така?

Із веселковим хочу вальсувати,
Сміятися і плакати із ним,
Його назавжди в себе закохати,
І стати цілим тільки з ним одним.

Але ж чому так довго не приходить?
Вже майже пів століття теж в думках?
Невже прийти щось заважає, шкодить?
Чи перли розгубило на стежках?

Чи десь шукає джерело з водою?
Чи десь присіло все обміркувать?
Якою би не йшло воно ходою –
Не втомлюся його я виглядать.

А як прийде, то візьмемось в обійми,
І з радості я вмиюся слізьми,
Мене на крилах від землі підійме,
Й поселимось в країні щастя ми.

22.12.2021 р.


Рецензии