Чи прилетить те щастя веселкове?
В моїм обійсті місце є йому,
Воно барвисте, навіть – загадкове,
Та де ж так забарилося й чому?
В якім краю і де воно гуляє?
Чи може десь присіло відпочить?
Чи потічок його десь напуває?
Чи може ще промову щастя вчить?
Я ж зачекалася його давненько…
Відкриті двері навстіж у душі.
Коли ввійде у двері ті тихенько
Й скупається в душевній всій красі?
Чекання те бентежить й спонукає
Надії не втрачати ні на мить,
Воно, немов зі мною розмовляє,
Та здалеку, неначе десь дзвенить.
Я почекаю стільки, скільки треба,
І двері я не буду зачинять,
В молитві очі зводжу я до Неба,
Й готова щастя у обійми брать.
Із веселковим візьмемось в обійми,
Скупаюся у радісних сльозах,
Вуаль із смутку хтось назавжди здійме,
Й це станеться в житті, а не у снах.
28.11.2021 р.
Веселкове щастя
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121122203864
Свидетельство о публикации №121122203864
Рецензии