Сон-348

Посварились дві хазяйки
На одній маленькій кухні -
Сперечались надто жарко
Й ухмилялися на кутні.

Бо з роками - накипіло,
І набулькалося тишком,
Смажилось, пеклось і мліло,
Поки збігло із-під кришки.

Бо з роками - вигрівалось,
І бродило, наче дріжджі,
Поки, врешті, не піднялось -
І не випало із діжі.

З двох боків одної плитки -
Стали разом руки в боки.
Взялися за сковорідку,
І роздули красні щоки.

Що молодша не уступить -
Й не віддасть бажану першість,
Й старша також - руки в брюки,
Хоч давно пенсіонерка.

Так й тягали сковорідку -
Роздирали в різні боки
Хоч чугунна - та у бійці
Візьме й трісне ненароком.

А причина - споконвіку
Не нова для мудреців.
Хто синочку й чоловіку -
Напече смачних млинців.

Тільки скрип почувся в дверях,
На очах перемінились -
І зубасті й злі мігери
В янголиць перетворились.

Це ж синок прийшов нарешті,
Й чоловік своїй дружині,
Він узяв млинців з паштетом,
З мясом, творогом і сиром.

Просто пальчики оближеш,
Купував би день за днем -
Й янголиці оком хижим
Обпекли його вогнем.