Сон-342

По традиції в сімействі
Передалась в спадок мрія -
Вежа, поле Єлисейське,
Всім бонжур - й жіноцтво мліє.

Про казковий світ Парижа
Мріяла іще прабабка,
Прочитала, мабуть, з книжок,
Про пригоди куртизанок.

В бабки також прижилася
Й вкоренилася у серці
Мрія про солодке щастя
Й парижанку у люстерці.

Мама мліла від Шанелі,
Й за казаковим ароматом -
Пройшла б пішки до Базелю,
Там Париж - рукою подати.

Та, на жаль, ніхто з родини -
Так й не побував в Парижі.
Хоча мріяли і снили,
Як про місто дивовижі.

От прийшла - й за мною черга,
Безнадійно закохатись -
Й в творчій виразній манері -
З експресивністю зітхати.

Люксебургський сад й Тюільрі,
Древній міст, квартал Монмарт
Ждуть прогулянок вечірніх,
Як коханку Бонапарт.

Лувр та Ейфелева вежа,
І чаруючий Версаль -
Найпрекрасніші з довершень,
А не просто - провансаль.

Сент-Шапель, міст Олександра,
Базиліка Сакре-Кьор,
Париж можна відкривати
Кожен день - новий колор.

Та у подорож в Європу -
Я, однак, на поспішаю.
Чим я маритиму згодом,
Як в Парижі побуваю.

Як звичайний парижанин,
Стану я скупа на подив,
Коли вид буденним стане -
Як для сірих пішоходів.