Сон-341

Із виду - непримітна сіра мишка,
В поношеному одягу й чоботях -
А всередині - невідкрита книжка -
Повна сарказму й чорних анекдотів.

Без чоловіка жіночка за тридцять
Сама себе з болота витягає,
Вхватившись за цупку тоненьку кіску,
Угору, як Мюнхгаузен, злітає.

Сама до себе в дзеркало жартує -
На хвилі то бурлеску, то гротеску,
Неначе грає дівчину сліпую,
Що божеволить і не схаменеться..

Сама собі вигадує проблеми,
Сама поскаржиться, сама прийме посланця,
Як в пишному палаці королева,
Змінивши гуртожитську декорацію.

Зробивши макіяж, з шикарним видом -
Пройдеться по салонам і бутікам,
І шмаття переміряє без стиду
Дві фури, не потративши й копійки.

То плаття замале, то надто пишне,
То просто недоречне і крикливе -
Запас багатий, й слова не позичить -
Щоб виразити пиху і бридливість.

Пройдеться магазинами, щоб вибрать
Собі пару чобіт чи кілька туфель,
Але хіба знайдеться балерині -
Хоча б одні - щоб взутися й забути.

До сказу подоводить консультатів,
Вибагливим та пещеним смаком,
І буде собі в дзеркало сміятись -
Що заразила чоботи грибком.

Пройшовши магазинами - нарешті
Вдоволена - застрибне у трамвай,
І буде утішатися, що вечір -
Удався - режисерові банзай.

Сама собі всміхнеться у віконці -
І проковтне із гіркістю сльозину...
Так хтілося вернутися в обновці -
Але і на носки не заробила.