Ностальгія охопить душу,
Наче вістрям торкнеться вмить,
Нагадає під тином ружу,
І у грудях уже щемить.
Опускається срібний вечір,
Тихо падає білий сніг,
А я бачу, як біля печі
Мама ласий пече пиріг.
Зачиняється на ніч хвіртка,
Сяє дім запашним теплом.
Загоряється в небі зірка,
Вся сім'я - за одним столом.
За уроками старші сестри:
Женя, Надя, а поруч я.
Ліда й Оля, вдягнувши светри,
Пестять лагідно голуб'я.
Я нанизую, мов намисто,
Всі події далеких днів...
Не вернути, на жаль, дитинство...
Тато й мама - у царстві снів...
Ностальгiя охопить душу
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121121907129
Свидетельство о публикации №121121907129
Рецензии